Майстерня Цвєтани

Нарешті!
Нарешті я це почала робити!
Тим літом, тим спокійним, мирним літом, коли ще нічого не віщувало, у мене було багато задумок, і я навишивала на дачі купу цікавинок. Їх залишилося тільки оформити... Але ви знаєте, що сталося восени рівно рік тому... І мої руки тоді опустилися... Я довго не могла ані шити, ані вишивати, ані творити щось безневинне і в рожевих шмарклях миле, відмежувавшись від дійсності
Зараз таке почуття, що ми, українці, прожили не рік, а цілу вічність! Такій він був ємний, багатий на події, потрясіння, кардинальні зміни у свідомості, переоцінки цінностей. Хтось скаже, що нічого, мовляв, не змінилося, все в країні і суспільстві залишилося як і раніше (а найпесимістичніші додадуть ще багато чого -((. Але я впевнена, що і країна кардинально змінилася, і сам українець. І назад дороги вже немає ("мамо, народи мене назад" не вийде). Мені здається, саме в 2014-му кожен з нас, нарешті, остаточно і безповоротно усвідомив себе НЕ громадянином населення, що живе на території України, а - саме УКРАЇНЦЕМ як частинкою народу, згуртованої єдиної нації.
Тепер у мене зовсім другий настрій. Я багато творю-вишиваю. Несподівано у мене менш ніж за рік народилося 3 (три!) вишиванки і десятки обкладинок для паспорта. На них українськи традиційні орнаменти і така робота мене дуже допомагала пережити ці місяці. Я майже перестала шити... Досі підсвідомо уникаю ті рукоробні місця і проекти, де мої погляди, м'яко кажучи, не поділяють (рано чи пізно епідемії зникають, але я не доктор)...

Але це був розлогий зачин, далі будуть нові рукотвори.
Отже, багато з моїх читачів знають мене як запасливу ґаздиню. То так і є, але наскільки я запаслива, не всі здогадаються ;-)  Останні років 6 я переважно засушую пряну зелень, ягоди, фрукти, деякі овочі, трав'яні збори для гарячих вітамінних напоїв. Агрегат у мене добрий (майже профі-), тому якість сушіння тільки спонукала мене на більші об'єми смаколиків.  
Одразу постало питання - як і де зберігати ті смаколики? Здавалось б, самий ліпший спосіб зберігання - в скляних файних банках (і видно, і по науці)). Але заховаєш їх десь далеко у шафі - забуваєш про наявність, виставиш на видне місце - сушіна з часом псується на світу (колір блякне, неапетитно виглядає).
І одного разу я знайшла вихід - діжки відра бочки з-під топінгу до кави, що мені навезла донька у великій кількості в бутність свою баристою в кав'ярні! Я ж підозрювала - хорошие сапоги, надо брать! міцні, фольговані зсередини, з міцною капроновою кришкою, знадобляться!
Зберігаються мої запаси в цих бочках відмінно! Не сиріють, не псуються, не втрачають колір, смак і вітамінність. А от самі бочки-то непрозорі, що там в них лежить - неясно... Проблему треба було якось вирішувати. Красиво вирішувати (рукодільниця я чи де?))
Так ось вам і розгадка назви поста:

Я їх ідентифікувала!  Не всі, але більшість (є потенціал для творчості і пошуку потрібних схем))

Я шила чёрной ниткой на белом полотне.
Весна ползла улиткой, холодный день в окне.
Я шила чёрной ниткой... 
Зачем да почему?..
А за моей калиткой пора уж быть тому,
Что нам привычно в мае – 
- цветы, трель соловья,
Не выстрелы и взрывы, не крики "воронья",
Ни танки, ни могилы, ни "Грады" москаля!

По ткани, как по карте, стежком кружила я,
И ворожила долю, мир-счастье я звала.
Пунктиром нитки красной вела я разговор,
Об Украине милой, о муже дорогом,
О родине унылой и о чужой родне.
Я расставалась с прошлым в своём шитье.







И с сыном я молилась о счастье, о тебе...

Я шила чёрной ниткой на белом полотне,
А за моей калиткой ты улыбался мне.

Знов новинки, знов вишиті.
Я вже колись такі корисні штуки для зберігання мережива робила.
Але, як знаєте самі, такого добра у всякий майстрині багато ніколи не буває. То репсову стрічечку з крамнички принесла, то бавовняне мереживо купила, а то на розкішне лляне з Балтії ��есь натрапила -)
Отже приймайте нову порцію моїх бобінок. Вишивала на залишках (від великих проектів) білої канви і лляної небіленої.







Бобинки зшивала машинкою щільним швом "зіз-заг"
(майже як свої текстильні  листівки).

Вийшло й швидко, й охайно.

А ось задники бобінок.
Просто переглянула свої обрізки тканинні і ву-аля! =)

Вже передчуваю намотування мережива...

Навіть і не знаю, що вам нового про них ще написати?..
Загалом, ось просто світлини:


Все як завжди: свербіж в пальцях, коли бачу нові схеми, і нестримне бажання "розфарбувати" голкою з нитками лляний клаптик.


Ось таким чином вже "розшила" всі свої запаси темного льону. Треба поповнювати скриньку.




 Всі обкладинки продаються Тут.